Рукоділля і тренування мозку

     Я просто не уявляю своє життя без рукоділля! І завжди з нетерпінням чекаю вихідних, щоб знову із задоволенням зайнятися улюбленим видом творчості. Адже не даремно існує навіть такий вислів «Творчість — одне з основних джерел радості». І в цих словах криється глибокий зміст.
     З кожним днем число людей, охочих займатися рукоділлям, зростає. Можна сказати, що зараз спостерігається справжній бум на вироби, зроблені своїми руками. Пригадуються бабусині секрети, винаходяться нові техніки рукоділля. І для цього існує багато причин!
     Але далеко не всі знають, що рукоділля здатне поліпшити здоров'я. Заняття творчістю здатні нормалізувати роботу багатьох систем нашого організму.
     Нещодавно я дізналася про те, що медицина офіційно визнала позитивний вплив рукоділля на розвиток обох півкуль головного мозку. Творчість допомагає зняти стрес, відновлює біоритми організму, покращує дрібну моторику рук, і це далеко не весь список позитивного впливу, який чинить рукоділля на людину.
  Зміцнення нервової системи.
      Покращення психічного стану.
            Задоволення і стресостійкість.
    Вченим вдалося розгадати механізм позитивного впливу занять творчістю . Захопленість роботою створює в головному мозку позитивний вогнище збудження, а приємні емоції посилюють його потенціал. Збудження, що виходить з цієї ділянки, пригнічує механізм виникнення стресу.
Бісероплетіння. Хто б міг подумати, але таке звичне для дівчаток-підлітків плетіння фенечок може вилікувати безсоння і розсіяну увагу. Бісероплетіння допомагає при головних і зубних болях, порушенні обміну речовин.
    Рукоділля дає почуття задоволення, живить тебе позитивними емоціями і захищає від життєвих проблем.

Цікаві та незвичайні вироби з бісеру

Що зробити цікаве з бісеру: 5 ідей на будь-який смак та випадок
Перший виріб з бісеру був знайдений при розкопках на території Древнього Єгипту. Поробки з маленьких намистинок актуальні й зараз, особливо ціняться хенд мейд подарунки, адже вони завжди цікаві та унікальні. Звісно, відточувати майстерність краще на маленьких фігурках звірят та простих браслетах. Але якщо ви вже освоїли основні техніки, то напевне починаєте замислюватись над тим, що зробити цікаве з бісеру. Чимало майстер-класів з поясненнями та схемами можна знайти тут: https://pustunchik.ua/ua/treasure/tools/podelki-iz-bisera. А ми пропонуємо ТОП-5 ідей, які можна створити у подарунок до свята або просто так, якщо є час та бажання.

Дерева та квіти

Замість букету до будь-якого свята можна підготувати оригінальні вироби з бісеру — квіти, що ніколи не в’януть, та сувенірні деревця, з яких не опадає листя. Для їх виготовлення знадобиться дріт, кольоровий бісер, час та терпіння. Особливо ефектно виглядають верби та берези з бісеру, а з квітів — орхідеї, лілеї, троянди, конвалії. Дерева та букетики, можна встановлювати на підставку, теж декоровану бісером.

Сережки, кольє, підвіски
Хенд мейд прикраси з бісеру підкорюють своєю ексклюзивністю. Придбавши спеціальну фурнітуру (застібки, гачки), ви зробити їх зручними та практичними. Для виготовлення прикрас важливо обирати якісну, міцну волосінь, оскільки вони активно носяться.

Прикраси для одягу

Зробити звичайні футболку або джинси унікальними легко, якщо прикрасити їх вишивкою або брошками з бісеру. Для вишивки знадобляться спеціальні тонкі нитки, які для зручності краще навощувати. Брошки виготовляють різними способами: можна робити об’ємні чи пласкі фігурки або нашивати намистинки на тканину.

Тематичні сувеніри
Щороку ми вітаємо близьких із різними святами: з Новим Роком, Різдвом, Великоднем, Днем народження, Днем матері і т.д. Однотипні сувеніри з магазинів значно поступаються тим, що виготовлені власноруч. Адже сувеніри, зроблені своїми руками, мають секретний інгредієнт — частинку душевного тепла. З бісеру можна сплести ялинки, Великодні яйця, курчаток, віночки і т.д.

Базові техніки бісероплетіння

Освоїти основи цього виду творчості не так складно, адже існують різноманітні методики, де представлено бісероплетіння для початківців, супроводжуване фото і відео. В даний час рукодільницями розроблено безліч методик, прийомів і способів бісероплетіння.

Нерідко досвідчені майстри в процесі виготовлення бісерних виробів в застосовувану методику вносять свої індивідуальні елементи. Часто застосовуються такі техніки плетіння:

Мозаїчна техніка;

Голчате плетіння;

Французька техніка;

«Петелька на дроті»;

«Дротовий джгут»;

«Тимчасове закріплення дроту».

Дуже часто майстрині при створенні прикрас і аксесуарів використовують мозаїчну техніку плетіння, яка ще має безліч різновидів. Наприклад, з непарною або парною кількістю намистин, подвійна і потрійна методика, кругове або циліндричне плетіння.

Ця техніка дозволяє отримувати ідеально рівну бісерну поверхню, яку можна використовувати в якості основи для створення практично будь-яких виробів. Готова річ нагадує собою стіну з маленьких цеглинок. При виборі цієї мозаїчної техніки плетіння можна використовувати рубаний і круглий бісер, стеклярус.

Голчате плетіння передбачає використання нитки, кінці якої вставляються в дві голки. Потім кінці нитки зводяться так, щоб у підсумку вони пройшли через бісер і вийшли в протилежному одна до одної напрямку.

Замість нитки волосіни – традиційних елементів, необхідних при створенні з бісеру дивовижних предметів мистецтва, може використовуватися і дріт. При таких техніках, як «Петелька на дроті» або «Дротовий джгут», знадобиться дріт для бісероплетіння.

Використовується такий метод переважно для створення оригінальних композицій, які так популярні при оформленні інтер’єру. Цей спосіб також дозволяє створювати красиві іграшки для дітей.

Дріт використовується і при виборі французької техніки бісероплетіння, коли матеріал нанизується на неї по колу. Щоб не втратити бісеріни, на одному кінці дроту роблять петельку, а на інший кінець нанизують потрібну кількість матеріалу, яка зазначена у схемі.

Французька техніка відома ще, як дугове плетіння, оскільки для створення деталей дріт необхідно згинати в потрібному напрямку. Як правило, використовується для створення квітів і листя, які є складовими компонентами квіткових композицій, такі елементи на вигляд об’ємні й ажурні.

Французьке бісероплетіння є одним з найбільш складних способів плетіння з допомогою дроту. Важливо, щоб намистини і бісер розташовувалися щільно один до одного, вони не повинні переміщатися по дроту, адже виріб буде неакуратним і некрасивим.

Жінкам, які вміють і люблять в’язати гачком або спицями, сподобається в’язання з бісером. У в’язаних виробах такі декоративні елементи стають частиною полотна, надаючи одягу оригінальності і святковості.

Бісером можна і вишивати, нанизуючи його на нитку. У вишивці він чудово поєднується з іншими матеріалами – намистинами, стразами, блискітками, тасьмою та кольоровими нитками.

Займаючись таким видом рукоділля, можна приємно провести час і створити оригінальні вироби для себе або своїх близьких!

Основні витратні матеріали

Для створення виробів з бісеру необхідно мати наступні матеріали:
• бісер різних кольорів і відтінків, зроблений з різних матеріалів;
• стеклярус – тонкі трубочки зі скла;
• намистини різної форми, фактури;
• голка для бісеру – дуже тонка (тонше швейної), краще мати набір, тому що вони часто псуються;
• нитки, волосіні, дріт – використовуються дуже міцні нитки з капрону, шовку, акрилу. Волосінь-мононить (вона дуже тонка). Дріт зазвичай використовують для плетіння дерев,  тваринок, квітів та інших конструкцій – для створення форми;
• фурнітура – застібки, гудзики, штифти;
• плоскогубці – для роботи з дротом;
• ємності для зберігання бісеру, намистин, стеклярусу й інших приналежностей.
    Поверхня для роботи повинна бути неслизькою, можна постелити скатертину, лляну серветку або іншу тканину. Вибираючи схему для своєї першої роботи, орієнтуйтеся на досить прості моделі. Переконайтеся, що вам вистачить матеріалу на весь виріб. Ознайомтеся з методом, яким він виконується. Це може бути низання, плетіння, вишивка, в'язання. І, нарешті, приступайте до роботи, і нехай вона буде вам в радість!

Поради для початківців

1. Новачкам найкраще використовувати при плетінні готові схеми.
2. Не потрібно відразу братися за складні роботи – починати треба з виробів простіших і поступово переходити до складніших.
3. Не переживайте, якщо щось не вийшло – розплетіть саморобку і плетіть знову. Бісер не втрачає виду від багаторазового використання.
4. Новачкам краще низати бісер на дріт або нитку. Використовувати волосінь складніше, і вона не рекомендується для перших робіт.

Різновиди бісеру

Типологія бісеру здійснюється за такими ознаками: покриття поверхні, матеріали для виготовлення, виробничий процес, місце виготовлення, форма та розмір бісерин. Проте Єдиного підходу щодо вибору категорій нема ще й досі. Великою мірою така невизначеність спричинена наданням самому поняттю «бісер» різних значень. У деяких мовах одне слово поєднує в собі обсяг значень українських відповідників «намистина», «перлина», «бісерина» і т. д. В Україні бісером називають дрібні намистинки з прозорого чи кольорового скла (іноді з металу) з отворами для нанизування. Зараз бісер може бути ще і пластмасовим.

Найбільші країни-виробники бісеру — Японія, Тайвань, Чехія, Китай, Індія та Туреччина. Тайванський, китайський та турецький бісер — займає сегмент недорогого матеріалу; Чехія пропонує найбільший асортимент; японський — прийнято вважати найякіснішим. До поняття якості бісеру відносяться, в першу чергу, його ступінь стійкості до сонячних променів, засобів побутової хімії та взаємодія зі шкірою та одягом людини.

Історія бісеру

Мистецтво виготовлення виробів з бісеру сягає  глибини  віків. Виготовлення прикрас з бісеру – один із самих загадкових, найцікавіших видів народної творчості.
Інтерес до цього виду творчості в різні часи то раптового зростав, то практично повністю зникав. Виготовлення виробів з бісеру має свою багатовікову історію й особливості розвитку.

Людина по своїй природі прагне краси. Вона з давніх-давен оздоблювала своє житло, одяг та предмети побуту. Багато красивих речей можна створити з намистинок, стеклярусу, блискіток.
Бісер поширений у всіх культурах світу. Його використовували  не лише як матеріал для виготовлення прикрас, але й як засіб платежу. З бісеру виготовляли чотки у християнстві і буддизмі.

Про історію виникнення бісеру сьогодні можна сперечатися. За легендою вперше зуміли добути бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому,  фінікійські купці везли по Середземному морю природний мінерал – селітру,  що добули в долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на  піщаний  берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву.

Існує також версія що  батьківщиною скла  був Давній Єгипет. Археологічні розкопки свідчать про те що оздобленням  речей та виготовленням  бісерних прикрас тут займалися ще в ІV ст. до н.е. Саме з Єгиптом пов’язані перші згадки про бісер. Назва його походить від арабського слова «бусра, бусер – штучні перли». В давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру.
Найпоширенішим видом скляних виробів було намисто. Завдяки вдосконаленню технології виготовлення, його можна було робити все дрібнішим. Так виник бісер. Спочатку його виготовляли з непрозорого скла переважно чорно-синього або зеленого кольору різними способами. Розплавлену скляну масу витягували у тонку нитку та накручували на мідний стержень, товщина якого відповідала отвору намистинок. Після цього стержень вилучали, а намистинку повторно нагрівали, обробляючи вручну. Технологія  скловиробництва  постійно вдосконалювалася. Так у ІІст. до н.е з’явилося напівпрозоре скло, а в І  ст. до н.е почали варити прозоре скло різних кольорів.

Із Давнього Єгипту й Сирії виробництво скла поширилося в Римську імперію, оскільки Єгипет був завойований римлянами. Саме в римській імперії було винайдено спосіб видування скляних виробів за допомогою трубки. З краплі розплавленої скляної маси майстер за допомогою трубочки (тростяної чи залізної)  видував трубочки малого діаметра. Видуті трубочки розрізали спеціальними ножицями на дрібні частинки і піддавали обробці. Спочатку шліфували в барабані сумішшю товченого вугілля з вапном. Після заповнення отворів бісер висушували, змішували з невеликою кількістю піску і нагрівали до темно-червоного кольору в чавунних барабанах, які повільно оберталися. Під час цього процесу розм’якшені скляні кільця округлялися, згладжувалися нерівності, обертання не давало їм сплющитися, а порошкова суміш запобігала запливанню отворів. Після охолодження бісер промивали, висушували, повторно шліфували для повернення блиску, втраченого при розжарюванні.

Виробництво бісеру поширились у Грецію, Галію (теперішня Франція), Візантію, Німеччину. Внаслідок розколу Римської імперії на дві держави, центр склоробства було перенесено у її східну частину – Візантію. Після занепаду Візантії,  Венеція на довгі роки (X-XVIIIст.) стала володаркою технології скловиробництва, а наприкінціXVIст. почали займатися скловарінням у Богемії (Північна Чехія).

На території нашої держави  бісер був відомий ще у VI- IIIст.. до н.е., про що свідчать прикраси з скляного намиста,  бісеру, стеклярусу знайдені у похованнях тих часів. Всі народи  які тут проживали: скіфи, сармати, давні слов’яни були знайомі з оздобленням одягу,  взуття та предметів побуту бісером.

За часів Київської Русі жінки та діти носили намисто, браслетирізного кольору, причому дані вироби  вже виготовлялися у місцевих  майстернях.  Татаро-монгольська навала надовго перервала розвиток скловиробництва на Русі. Лише в XV ст.  рукодільниці почали використовувати венеціанський бісер для виготовлення предметів культового призначення, одягу та речей духовенства.

Починаючи з XVIIIст. бісер, який ввозили з Венеції, використовували у домашньому рукоділлі. Попит на бісер зріс. Тому у 1754 р. М.В.Ломоносов відкрив Усть-Рудицьку фабрику. Тут виготовляли: бісер, стеклярус, грановані каміння та брошки, кольорове скло. Фабрика проіснувала 10 років і була закрита невдовзі після смерті Ломоносова.У кінці XVIII-XIX ст. захоплення бісерними ремеслами в аристократичних колах були досить поширеними на Русі. У кінці XIXст. бісерне мистецтво поширилось провінційними містами, а з появою недорого бісеру (відкриття кустарних майстерень у Московській, Казанській, Гродненській, Київській губерніях), цим рукоділлям почали займатися в селах.

Прикрасами з бісеру в Україні оздоблювали головні убори, вплітали в коси, носили їх на грудях, шиї, руках. Носили прикраси по-різному: в одних селах тільки жінки, в інших — і молодиці, і дівчата; ними прикрашали чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні убори.

Популярний бісер і сьогодні. Його широко застосовують для оздоблення одягу, виготовлення аксесуарів. Вражають своєю чарівністю бісерні сучасні і народні прикраси. Для оздоблення предметів інтер’єру бісер є незамінним та неповторним матеріалом.

Заняття бісером це захопливий вид мистецтва. Особливо люблять займатися ним діти.   Бісерне рукоділля  можна вивчати на уроках трудового навчання, як варіативний модуль, або на заняттях гуртка.  Учні з задоволенням знайомляться з цим видом рукоділля. Як їх можуть не приваблювати  чарівні різнокольорові, блискучі краплинки-бісеринки! До роботи беруться з неабияким бажанням. Не все одразу виходить, але терпіння і бажання згодом дають певні результати. Під час виконання робіт в учнів розвивається дрібна моторика рук, образне мислення, творча уява, художні та естетичні смаки. Діти вчаться працювати та планувати  свою діяльність  самостійно, вчаться працювати на кінцевий результат.